«Запис про шлюб. 1936 рік. Документ із життя моїх прабабусі й прадідуся до трагедії»

Цей документ — запис акта про укладення шлюбу 1936 року.

У ньому зафіксований шлюб моєї прабабусі, Ольги Євфимівни Зубенко, і мого прадідуся, Євгена Васильовича Гасс.

Їй було дев’ятнадцять років. Вона працювала помічницею бухгалтера на нафтобазі.

Її майбутній чоловік був формувальником — робітником на промисловому виробництві.

Це звичайний офіційний документ свого часу.

Початок сімейного життя. Дві молоді долі, які ще не знали, якою ціною їм доведеться заплатити за життя всередині репресивної системи.

Пізніше до акта було внесено офіційну правку: по батькові моєї прабабусі виправили з «Євгеньєвна» на «Євфимівна».

Ця невелика помітка на полях стала важливим свідченням справжнього імені її батька.

Рівно через два роки після цього весілля, 29 вересня 1938 року, батька моєї бабусі — мого прадіда — було розстріляно в Харкові.

Про день страти родині повідомили заздалегідь.

Моя прабабуся прийшла до мосту на світанку, тримаючи на руках маленьку доньку — мою бабусю.

І стала свідком його останньої години.

Сьогодні цей весільний акт — не просто запис про шлюб.

Це свідчення життя людей, які опинилися всередині режиму, що знищував власних громадян і залишав їхнім дітям пам’ять про страх і втрату.

До арешту.

До світанку.

До розстрілу.